Україна - багатоконфесійна держава. Здавна традиційним релігійним
вченням є православ’я. На релігійне життя країни впливають три
православні церковні інституції, греко-католицька та римо-католицька
церкви. Протестанти, іудеї та мусульмани становлять 5% від загальної
кількості віруючих.

На політичній карті світу Україна як демократична правова держава
з’явилась у 1991 році. Державна влада в Україні поділяється на
законодавчу, виконавчу і судову. Найвищу юридичну силу має Конституція
України. Основним Законом визначається та гарантується місцеве
самоврядування.

Україна - президентсько-парламентська республікою. Єдиним органом
законодавчої влади є парламент – Верховна Рада України, конституційний
склад якої – чотириста п’ятдесят народних депутатів. Президент
наділяється повноваженнями глави держави, виступає від її імені, є
гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України,
дотримання Конституції , громадянських прав і свобод.

Вищим органом у системі виконавчої влади є Кабінет Міністрів України.
Кабінет Міністрів відповідальний перед Президентом України та
підконтрольний і підзвітний Верховній Раді. Прем’єр-міністр України
керує роботою Кабінету Міністрів, спрямовує її на виконання Програми
діяльності Кабінету Міністрів, схваленої Верховною Радою.

Судову владу в Україні здійснюють виключно суди. Конституційний суд є
єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні.

увернітет-це “збірна ознака держави” він концентрує в собі найбільш істотні риси державної організації суспільства. При цьому, незалежність і верховенство державної влади виражається в слідуючому.
В універсальності-тільки рішення держвної влади поширюються на все населення і громадські організації даної країни;
В прерогативі - можливості скасування і визнання незначним будь-якого незаконного прояву іншої суспільної влади;
В наявності спеціальних засобів впливу, якого не має ніяка інша громадська організація.
Я вважаю, що після здобуття недалежності нашої держави її керівництво та і вся українська нація повинна всякими засобами зміцнювати її сувернітет, авторитет на міжнародній арені, а також добробут та незалежність власної країни.
Різноманітні види норм права і нормативних актів в на¬ціональних системах права дуже тісно взаємопов'язані, обу¬мовлені вони системою політичних і економічних відносин, які існують в суспільстві.
В останні роки виділяють два поняття «система права» і «правова система». Поняття «правова система» включає в себе всі правові явища: систему права і законодавства, пра¬вовідносини, правосвідомість і правову культуру, законність і правопорядок тощо. Система права входить в правову сис¬тему.
Право будь-якої держави являє собою не просто сукупність правил поведінки, але і певну систему норм, які зв'язані внутрішньою єдністю. Ця внутрішня єдність обумовлена суттю права, його принципами, політичною і економічною системами. В сучасній державі право повинно не тільки відпо¬відати загальному економічному стану, не тільки бути його вираженням, але також бути внутрішньо погодженим вира¬женням, яке не спростовувало б само себе в силу внутрішніх -протиріч1. Єдність права обумовлена не тільки суттю, але 'Змістом і функціями щща, які об'єктивно визначаються єднїстю суспільних відносин, формами власності, конкурен¬цією між індивідами і різними організаціями. Всі ці відно¬сини відображаються в системі права і обумовлені різними інтересами. В будь-якому суспільстві існують загальнонаці¬ональні (загальнонародні) інтереси і приватні інтереси, з яких лоТТчно витікає поділ права на приватне і публічне.
Приватне право (цивільне, сімейне, торгове) охоплює нор¬ми, які^^с^думку~заxідниx юристів виражають інтереси осо¬би або захищають інтереси приватних власників. В нашій країні термін «приватне право» не прижилось, оскільки не існувало приватної власності.

Только тот кто стремится вперед з Господом озорёт свои мечты

У сучасній теорії держави категорія “форма держави” є однією з найважливіших і ємний понять. Як відомо, уже за давніх часів – на Древному Сході і в Стародавній Греції та Римі – у дослідників державно - правових явищ виникла потреба щодо визначення поняття, яке було б достатньо ємним і давало хоча б загальне уявлення про основні шляхи здійснення в ній державної влади. Таким чином за різних часів різними дослідниками у категорії “форма держави” вкладався неоднаковий зміст.
З давніх давен найбільш відомою класифікацією форм держави була та, яку дав Арістотель. Він розрізняв форми держави за двома ознаками:
а) кількістю тих хто править (один, кілька, багато);
б) в чиїх інтересах здійснюється управління.
Друга ознака була критерієм розподілу форм держави на правильні – правління здійснюється в інтересах усіх і неправильні – правління здійснюється в інтересах тільки тих, хто править. На думку Аристотеля правильними формами були: монархія, аристократія, політія; неправильними – тиранія, олігархія, демократія.
У новий час питання про форму держави пов’язане, насамперед з ім’ям Ш. Монтеск’є, який під цим терміном розумів ті чинники, що визначають методи здійснення державної влади. Він на основі цього визначив такі форми держави:
республіканська – форма держави, в якій організацію і здійснення державної влади визначають такі якості, як доброчесність і рівність;
1. Поняття та елементи форми держави
Державний лад характеризує державу з погляду форм: правління, територіального устрою та політичного режиму. Держаний лад, як правило, закріплюється у конституції держави. Невипадково конституцію іноді називають паспортом держави. Привертає увагу і те, що тема про державний лад у підручниках з теорії держави і права та основ правознавства називається “форма держави”, що із урахуванням позицій деяких винних є не цілком правильним. Адже загально відомо, що форма – це зовнішній прояв об’єкта, при чому один і той же об’єкт не може мати декілька форм одночасно. А з позицій “форм держави” виходить, що може. Крім того, вести мову про форму політичного режиму проблематично взагалі. Адже можна сказати, що політичний режим – це фактично характер держави. А якщо згадати, що характер є у кожного з нас та спробувати визначити його форму, то виникне багато незрозумілих проблем. Не випадково при розгляді цих проблем іноді використовуються і поняття “державний устрій”. І в цілому це правильно. Але якщо взяти до уваги, що поняття “державний устрій” іноді тлумачиться і як територіальний устрій, то виникає плутанина – так вважає кандидат юридичних наук І.І.Котюк (1., с.35).

Только тот кто стремится вперед з Господом озорёт свои мечты