Якою уявою гроші надходять в економіку, дозволяючи їй функціонувати і розвиватися з найбільшою ефективністю, або, іншими словами, хто визначає грошову пропозицію? Гроші емітуються (випускаються в обіг) трьома типами заснувань: комерційними банками, державним казначейством і емісійним банком. Проте про їхню діяльність ми розповімо в такій главі. А зараз звернемося до попиту на гроші.
Попит на гроші випливає з двох функцій грошей - як засоби обертання і засоби зберігання багатства. У першому випадку мова йде про попит на гроші для висновку угод купівлі-продажу (трансакціоний попит), у другому - про попит на гроші як засобі придбання інших фінансових активів (насамперед облігацій і акцій). Трансакціоний попит пояснюється необхідністю збереження грошей у формі наявних або засобів на поточних рахунках комерційних банків і інших фінансових інститутів із метою здійснення запланованих і незапланованих покупок і платежів. Попит на гроші для угод визначається головним чином загальним грошовим прибутком товариства і змінюється прямо пропорційно номіналу ВВП. Попит на гроші для придбання інших фінансових активів визначається прагненням одержати прибуток у формі дивідендів або відсотків і змінюється обернено пропорційно рівню процентної ставки. Ця залежність відбивається кривою попиту на гроші D
Крива загального попиту на гроші D позначає загальну кількість грошей котре населення і фірми хочуть мати для угод придбання акцій і облігацій при кожному можливому розмірі процентної ставки.

Только тот кто стремится вперед з Господом озорёт свои мечты

♦ амортизація (D).Капітал зношується при вживанні, тому його ціна з часом знижується;

♦ витрати на технічне обслуговування обладнання (від). Капітал, узятий в оренду, може бути пошкоджений, а це передбачає витрати на ремонт. Обладнання вимагає догляду і, можливо, транспортних витрат.

Таким чином, для короткострокового періоду:

R = M + D. (13,1)

Граничні витрати щодо постійні. Іншими словами, кожен додатковий день оренди обладнання вимагатиме від компанії приблизно рівних додаткових витрат.

Ктах показує загальний обсяг обладнання для оренди, а г, – граничні витрати. До обсягу Ктах пропозиція абсолютно еластична, а при обсязі До абсолютно нееластичні, так як більше для оренди запропонувати нічого. Якщо фірма може отримати від здачі обладнання орендну плату вище за рівень г,, то їй вигідно здати в оренду все наявне обладнання. При орендної плати нижче рівня Р. фірмі варто продати все обладнання як старе (за принципом «старий»).

Только тот кто стремится вперед з Господом озорёт свои мечты

Концепція еластичності має численні сфери практичного застосування. Однією з них є визначення цінової стратегії продавців: яку ціну призначити, щоб отримати найбільший виторг, чи варто її знижувати або підвищувати. Сукупний виторг продавців (TR=P•Q), одночасно є видатками покупців, тому зв'язок між показником еластичності і зміною видатків представляє інтерес для обох сторін.

На рис. 3.6. зміни видатків покупця (виторгу продавця) зображені прямокутниками (+,-). На верхньому відрізку кривої попиту, де попит на товар еластичний, зростання виторгу за рахунок збільшення обсягу продажу (+) перевищує його втрати від зниження ціни з до . У нижній частині кривої, де попит нееластичний, втрати виторгу від зниження ціни (-) перевищують приріст (+), отже, знижувати ціну нема сенсу.

Таким чином, якщо попит на товар еластичний, ціна і виторг змінюються у протилежних напрямках, якщо попит нееластичний, виторг і ціна змінюються в одному напрямку. У випадку одиничної еластичності видатки покупців і виторг продавців не змінюються зі зміною ціни. У точці одиничної еластичності ( ) виторг досягає максимальної величини, що ілюструє крива TR на рис. 3.7.

Только тот кто стремится вперед з Господом озорёт свои мечты

Ще один важливий аспект застосування теорії еластичності - визначення наслідків державного втручання у ціноутворення. У разі відхилення цін від рівноважних внаслідок державного регулювання величини дефіцитів та надлишків, що виникають в результаті цього, прямо залежать від еластичності попиту та пропонування. Чим менш еластичними є попит і пропонування, тим меншими будуть величини дефіциту і надлишку, і навпаки.

Важливою сферою застосування концепції еластичності є політика оподаткування. Звичайно податки встановлюються на товари та послуги, попит на які нееластичний, що дозволяє збільшити податкові надходження. Якщо попит на товар еластичний, встановлення чи підвищення податку може призвести до скорочення податкових надходжень.

Відносна еластичність попиту і пропонування визначає розподіл податкового тягаря між покупцями і продавцями (рис 3.8). Якщо попит на товар відносно нееластичний порівняно з пропонуванням (рис. 3.8.а), більшу частину податкового тягаря будуть нести покупці (площа А), меншу частину будуть сплачувати продавці. І навпаки, якщо попит на товар еластичніший за його пропонування (рис. 3.8.б), з встановленням податку більшу частину податкового тягаря будуть нести продавці (площа В), а меншу частину - покупці.

В основі формування ринкового попиту лежать рішення споживачів. Модель поведінки споживача будується за загальними правилами мікроекономічного моделювання і включає три основних елементи: мету, обмеження, вибір.

Мета споживача полягає в отриманні якомога більшого задоволення від споживання певного набору благ, тобто в максимізації корисності.

Обмеження - це всі обставини, які не дозволяють споживачу отримати все, що забажається, найважливішими з них є ціни товарів і послуг та доход споживача.

Вибір полягає у прийнятті та реалізації рішення щодо обсягу і структури споживчого набору за даних обмежень, який дозволив би максимізувати задоволення потреб.

Только тот кто стремится вперед з Господом озорёт свои мечты

Пізнання ринку як економічної категорії неможливе без глибокого аналізу його структури, тобто елементів, з яких він складається, і які взаємодіють між собою. Для цього слід обрати критерій, за яким можна розмежувати елементи ринку. Таких критеріїв може бути багато, оскільки ринок є складним і багатоманітним утворенням економічного життя. Найбільш поширеним є розгляд структури ринку з точки зору економічного призначення об'єктів ринкових відносин:

* товарний ринок: ринок предметів споживання та послуг, ринок засобів виробництва, ринок науково-технічних розробок;
* фінансовий ринок: ринок інвестицій, ринок цінних паперів, валютний ринок;
* ринок праці.

Кожен з названих ринків дуже різноманітний і в свою чергу поділяється на ринки взуття, ринки косметики та ін., що існують всередині ринку предметів споживання; ринки машин, верстатів і т.п. - ринку засобів виробництва. Ринкова економіка складається з великої кількості окремих ринків. Кожний товар чи послуга має свій ринок.

Існує і такий критерій розмежування ринку, як ступінь зрілості ринкових відносин: розвинений ринок; ринок, що формується; ринки з різним ступенем обмеження конкуренції: монопольний, олігопольний.

Ринок можна характеризувати відповідно до чинного законодавства: легальний (офіційний), нелегальний (тіньовий, чорний). Структура ринку може бути охарактеризована за адміністративно-територіальною ознакою: місцевий, окремих територій, країни (внутрішній), світовий (зовнішній). Кожний вид ринку має свої особливості. Всі вони системно взаємопов'язані і органічно взаємодіють: якщо відбуваються порушення в одному з них, то це викликає перебої в роботі інших ринків і системи в цілому.

Розглянемо зміст окремих видів ринку.

Ринок предметів споживання і послуг. Ринок споживчих товарів і послуг являє собою сферу обігу, за допомогою якої реалізуються товари народного споживання та послуги. Ця сфера забезпечує задоволення потреб різних соціальних груп, кожної сім'ї, кожної людини. Послуга - це особлива споживна вартість, що задовольняє певні потреби людини. Особливістю послуги як товару (порівняно із звичайним товаром, втіленим у речі) є те, що вона корисна не як річ, а як діяльність. Тому споживання послуги збігається з процесом її створення, з діяльністю, а їх неможливо нагромаджувати, транспортувати. Складовими елементами ринку предметів споживання є виробництво товарів тривалого користування (телевізорів, холодильників, автомобілів, відеотехніки тощо) та поточного споживання. Даний ринок найбільш схильний до коливання попиту та пропозиції грошового обігу, інфляції. Цей ринок безпосередньо впливає на благоустрій нації. Для функціонування ринку товарів і послуг потрібна розвинута гуртова та роздрібна торгівля.

У межах споживчих товарів і послуг потрібно виділити ринок продовольчих товарів і ринок промислових або непродовольчих товарів. Кожен з них володіє власною специфікою як різних сфер, які випускають товари та послуги, так і способами і формами їх просування від виробників до споживачів.

Для України характерним є дефіцит багатьох товарів, що забезпечує виробнику і продавцю монопольне становище, надаючи можливість встановлювати завищені ціни, протидіяти формуванню ринкових відносин. Не подолавши цієї суперечності, збудувати ринок не вдається. На практиці це зумовить існування законних і незаконних форм неринкового розподілу, що призводитиме як до зрівнялівки, так і до збагачення всіх, хто має доступ до предметів споживання та послуг. Найважливішими напрямами формування ринку предметів споживання в Україні є: ліквідація глибокої диспропорції в народному господарстві між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання; розвиток підприємництва у сфері виробництва й збуту продовольчих і непродовольчих товарів; переходу до вільного ціноутворення на більшість товарів; захисту споживчого ринку та ін.

Только тот кто стремится вперед з Господом озорёт свои мечты

Ринок засобів виробництва. Свобода економічної діяльності господарюючих суб'єктів, їхня самостійність залежить від забезпеченості засобами виробництва, можливості вільної реалізації продукції, встановлення цін на неї, укладання договорів. Підприємництво існує лише тоді, коли кожна юридична чи фізична особа має можливість вільно придбати будь-які засоби виробництва.

У ринку засобів виробництва виділяють ринок засобів праці і ринок предметів праці. Ринок засобів праці поділяється на ринок нового і вживаного устаткування, а також ринок специфічного устаткування, що виготовляється на індивідуальні замовлення.

Для створення широкомасштабного і високоефективного ринку засобів виробництва в Україні мають відбутися докорінні перетворення і якомога швидший перехід до вільної торгівлі засобами виробництва, де б її суб'єктами були різні власники, тобто необхідно забезпечити реальний плюралізм форм власності. Це зумовить формування конкурентного середовища, створить стимули для нововведень, масового оновлення основних виробничих фондів. Крім того, потрібна активна амортизаційна політика держави, слід надавати податкові, кредитні пільги тим підприємствам, які впроваджують нову техніку.

Фінансовий ринок - це певна сукупність економічних відносин з приводу організації і купівлі-продажу вільних грошових коштів та їх перетворення на грошовий капітал. Суб'єктами цих відносин є підприємства різних форм власності, населення, комерційні банки, фінансово-кредитні організації та ін. Об'єктами фінансового ринку є особливості заощадження населення, тимчасово вільні кошти, що утворюються в процесі обороту промислового і торговельного капіталу та ін. Фінансовий ринок включає: ринок капіталів (інвестиційний ринок), ринок кредитів, ринок цінних паперів, валютний ринок.

До ринку капіталів відносять перш за все товари і послуги виробничого призначення або такі товари і послуги, які безпосередньо не призначаються для задоволення потреб населення, а непрямим чином (через поставку обладнання, машин, технології, сировину, матеріали) спрямовані на вирішення завдань із задоволення потреб суспільства в необхідних благах. Для даного ринку характерна постійність та довгостроковість виробничих зв'язків, великомасштабність комерційних операцій, оскільки, як правило, з цим ринком пов'язано вирішення проблем інвестицій або капітальних вкладень.

Оскільки конкуренція стимулює активне впровадження нової техніки та технології, розробку нових моделей товарів, підвищення їхньої якості, підприємства потребують все нових інвестицій. Важливим їх джерелом є кредит, який надається у вигляді позики і являє собою необхідний компонент фінансового ринку - кредитний ринок.

Кредитний ринок є системою відносин між позикодавцями і позичальниками з приводу позики в товарній або грошовій формі. Суб'єктами кредитного ринку виступають юридичні особи (підприємства, організації, банки, держава) через свої повноправні органи, а також фізичні особи (громадяни).

Ринок цінних паперів є прямим продовженням кредитного ринку. Цінні папери - це грошові документи, які визначають взаємовідносини між суб'єктами, що їх випуст і тими, хто придбав їх. Вони передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, передбачених цими документами, особам, що є їх власниками.

Згідно із Законом України "Про цінні папери і фондову біржу", в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів: акції, облігації, зобов'язання державної скарбниці, ощадні сертифікати, векселі.

Только тот кто стремится вперед з Господом озорёт свои мечты

Для розвитку фінансового ринку в Україні необхідно насамперед подолати економічну кризу, повернути трудящим вилучені державою трудові заощадження, індексувати заробітну плату, пенсії, стипендії відповідно до зростання цін, інтенсивніше здійснювати акціонування власності, створювати інвестиційні фонди тощо.

Валютний ринок - це такий специфічний ринок, де предметом купівлі-продажу є різні національні валюти. Його функціонування зумовлено розвитком зовнішньоекономічних зв'язків між різними країнами і необхідністю взаємних розрахунків. З погляду організаційних відносин цей ринок функціонує через кореспондентські рахунки між банками різних країн, у вигляді валютних бірж. Найважливішими для світових валютних операцій є Нью-Йоркська, Лондонська, Паризька та Токійська валютні біржі.

Практика функціонування ринкової системи свідчить, що заборона здійснювати валютні операції всім учасникам економічного життя призводить до формування чорного або так званих паралельних ринків валюти, на яких курси валют відхиляються від офіційних курсів.

Ринок праці - це саморегульована система розподілу робочої с із специфічними факторами конкуренції між її власниками за найбільш вигідні умови та оплату праці, а також між працедавцями - за залучення найбільш кваліфікованої робочої с. Суб'єктами відносин на ринку праці виступають власники підприємств (працедавці) - "покупці" і окремі особи (працеємці) - "продавці". Ринок праці виконує такі функції:

1) оцінює корисність (споживну вартість) і цінність (вартість) робочої с, тобто того чи іншого виду праці;
2) регулює попит і пропозицію праці, розподіляє робочу силу між галузями економіки і регіонами країни.

Функціонально-організаційна структура ринку праці включає в себе принципи державної політики в галузі зайнятості, правове регулювання трудових відносин, систему підготовки кадрів, систему найму, систему перепідготовки і перекваліфікації робітників, яку здійснюють біржі праці.

В Україні процес державного впорядкування ринку праці тільки почався. Його характерними особливостями є значне перевищення пропозиції робочої с над попитом, відчутна невідповідність між якістю робочої с та рівнем заробітної плати, низька мобільність робочої с внаслідок несформованості ринку житла, значними цінами на послуги, пов'язані з переїздом на нове місце проживання та ін.

Ринок інформації - це сукупність економічних відносин з приводу збирання, опрацювання, систематизації інформації та її продажу кінцевому споживачу. Від якості та обсягу інформації залежить правильність прийнятого рішення. Інформація є рідкісним благом, для отримання якого потрібні певні витрати. Між виробником і споживачем на ринку інформації є посередники, основне завдання яких - збирання і продаж інформації. Ці ринки відрізняються один від одного ступенем поінформованості та можливості реальних дій таких посередників у реалізації товарів і послуг.

Важливим елементом ринку інформації є інформація про конкурентів. Засобом збирання відповідної інформації є перегляд професійних журналів, зустрічі з фахівцями, запрошення консультантів тощо. Особливістю такого товару як інформація є те, що втаємничена, маловідома інформація коштує дорого, адже "хто володіє інформацією - володіє світом" і "будь-яка монополія починається з монополії на інформацію", а інформація відома всім не коштує нічого. Цей товар не має другої свіжості".

Только тот кто стремится вперед з Господом озорёт свои мечты

1. Вступ до дисципліни. Предмет і завдання курсу
Цілі та завдання курсу. Міждисциплінарні зв’язки. Основні поняття курсу. Монополії і конкурентне середовище.

2. Суть, види та причини виникнення монополій
Монополія, як економічна категорія, форми її прояву. Види та типи монополій, їх основні характеристики. Переваги та недоліки монополії у порівнянні з ринком досконалої конкуренції.

3. Теоретичні засади політики ціноутворення, визначення прибутку та обсягу виробництва для монополіста
Валові та граничні доходи підприємства в умовах монополії. Максимізація прибутку, як ціль для монополіста. Х-неефективність. Переваги у витратах в умовах монополії. Монополія і трансакційні витрати.

4. Виникнення і розвиток монопольної ціни
Монопольний прибуток, який отримується незалежно від монопольної ціни. Виникнення монопольної ціни, міжгалузевий монопольний надприбуток. Монопольні ціни при різних станах кон’юнктури, деякі закономірності їх динаміки. Виникнення інфляційної спіралі, проблема сучасних грошей.

5. Монопольно високі та монопольно низькі ціни
Критерії та ознаки монопольно високих цін, етапи їх визначення та регулювання. Критерії визначення монопсонічно та монопольно низьких цін; етапи та принципи їх визначення і регулювання.

6. Особливості формування монопольного прибутку в перехідній економіці
Необхідність і значущість контролю монопольного прибутку. Короткострокові і довгострокові аспекти аналізу монопольного прибутку. Фактори, які знижують ефективність контролю монопольних цін і вилучення монопольного прибутку.

7. Критерії монопольного прибутку та показники монопольної влади
Економічний та монопольний прибутки. Показники монопольної влади. Наслідки монопольної влади.

8. Домінуюча фірма та регулювання її діяльності
Причини виникнення домінуючих фірм. Цінове лідерство домінуючої фірми: детермінанти монопольної влади в короткостроковому періоді. Моделі поведінки домінуючої фірми. Квазіконкурентні ринки. Регулювання домінуючої фірми, закордонний досвід.

9. Використання інформації про монопольний прибуток в антимонопольній діяльності
Монопольний прибуток при відсутності домінування на ринку. Монопольний прибуток при присутності домінування на товарному ринку: додатковий прибуток, який отримується за рахунок зниження витрат; за рахунок нової продукції і підвищення якості продукції. Вилучення монопольного прибутку.

10. Цінова дискримінація
Види цінової дискримінації. Практика цінової дискримінації. Вплив цінової дискримінації на економічний добробут.

11. Диференціація продукту, структура ринку і конкуренція
Модель Чемберліна диференціації продукту. Горизонтальна і вертикальна диференціація продукту: моделі “Хотелінга”, ”Салопа”, ”Ланкастера”, ”Саттона”. Реклама: інформація і переконання, імідж та вплив монополії. Структура ринку і різноманітність продуктів.

Только тот кто стремится вперед з Господом озорёт свои мечты

13. Злиття: історія, результати і політика. Картелі
Поняття “злиття” та його види. Мотиви і загальні тенденції в злиттях. Політика США та інших країн щодо злиття. Суть, причини та наслідки виникнення картелів. Види картелів та їх регулювання.

14. Антимонопольне регулювання щодо монопольного ціноутворення
Методологічні основи двоступеневої методики. Процес розслідування Антимонопольного комітету України щодо монополістичного ціноутворення. Складові аналізу показників економічної діяльності, які використовуються у процесі попереднього чи повного розслідування монопольного ціноутворення.

15. Олігопольне ціноутворення
Основні елементи теорії олігопольного ціноутворення. Умови, які сприяють координації олігополій. Умови, що обмежують олігопольну координацію.

Только тот кто стремится вперед з Господом озорёт свои мечты