Перше, приблизне визначення предмета економіч¬ної теорії дістаємо вже з тих явищ і процесів, які вона ви¬вчає. Проте в такий спосіб не можна дати досить чіткого Наукового визначення предмета, тому що, по-перше, низ¬ку явищ і процесів завжди можна продовжити і вона у такому розумінні необмежена, невизначена, по-друге, економічні явища і процеси лише вказують на зовнішні форми, що розвиваючи їхньої єдиної основи і суті. Наукове визна¬чення має звести всі економічні явища і процеси до єдиної основи показати на його власну специфіку і границі. Розгля¬немо, наприклад, таке явище, як паперові гроші. Чому шма¬точки папера, надруковані державою, являють собою гроші? Що їх робить грошима? Очевидно, що вони виступають .грошима тому, що в обмін на них можна одержати на¬явні на ринку в продавців товари. Продавці візьмуть шматочки паперу і дадуть відповідний їх кількості то¬вар. Грошима шматочки паперу роблять відносини лю¬дей до них і за їхньою допомогою один з одним. Якщо відносини припиняються, то гроші перетворюються на простий папір. Щоб переконатися Із цьому, досить спро¬бувати, наприклад, у США чи Німеччині придбати за українські гривні чи за російські карбованці товар. Продавці їх просто не приймуть до оплати товару. Усе це свідчить про те, що гроші є однією з форм економічних відносин, тобто відносин між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання благ. Будь-який товар, наприклад, костюм, товаром робить та обста¬вина, що один економічний суб'єкт його продає, а інший купує, тобто економічні відносини між. суб'єктами. Без економічних відносин костюм є просто костюмом, але не товаром. Те ж саме можна сказати і про будь-яке інше еко-номічне явище. Усі вони становлять різні форми економічних відносин. А економічна теорія і покликана, насам¬перед виявити, які економічні відносини ховаються за тим чи іншим економічним явищем. Отже, предметом економічної теорії є насамперед економічні відносини.

Перед будь-якою наукою стоять завдання провести аналіз реальних процесів, фактів, виявити внутрішні взаємозв'язки, визначити закономірності і тенденції змін явищ. Вони стосуються і економічної теорії. Історія становлення економічної теорії показує, що це був постійний пошук цілісного системного аналізу економічного життя суспільства, прагнення описати, пояснити і передбачити тенденції розвитку, з'ясувати закони економічного життя, обґрунтувати способи найбільш раціональних економічних вирішень.

Економічна теорія завжди привертала увагу вчених і всіх освічених людей. Так, Джордж Гордон Байрон якось зазначив: "Якби я міг вернутись і прожити заново нерозумно втрачені роки, то всі періоди ясної свідомості присвятив би не римуванню, а есе на тему політичної економії". Відомий письменник Марк Твен стверджував, що " знання політекономії - першооснова вмілого керування державою. Наймудріші люди всіх часів присвячували цьому предмету всю велич свого генія, життєвий досвід, пізнання". Заслуговують на увагу слова Жоржа Сіменона: "Я давно передбачив, що настане день, коли політична економія очолить усі науки". Блискучі американські професори Пол А.Самуельсон і Вільям Д.Нордгаус відзначають, що економічна теорія "не лише корисна наука, а й захоплююча сфера знання. Покоління студентів, часто несподівано для себе, відкривали, якою захоплюючою може бути теорія економіки
Проте економічна теорія - широкопланова наука. Багатогранність, багатоаспектність її примушує окремих авторів до перечислення визначень предмету. Так, професор П.Самуельсон приводить такі можливі визначення предмету економічної теорії:
1. Наука про види діяльності, пов'язані з обміном і грошовими угодами між людьми.
2. Наука про використання людьми рідкісних та обмежених продуктивних ресурсів(земля, праця, товари виробничого призначення, наприклад, машини і технічні знання) для виробництва різних товарів (таких, як пшениця, яловичина, пальто, концерти, шляхи, яхти) і розподілу їх між членами суспільства з метою споживання.
3. Наука про щоденну ділову життєдіяльність людей, досягнення ними засобів до існування і використання цих засобів.
4. Наука про те, як людство розв'язує свої завдання у галузі споживання і виробництва.
5. Наука про багатство

Только тот кто стремится вперед з Господом озорёт свои мечты

Основне призначення і зміст економічної науки полягає у виявленні, врахуванні і використанні в практичній діяльності законів господарського розвитку. Адже всі економічні явища і процеси розвиваються під впливом економічних законів. Що ж слід розуміти під економічним законом? Це найбільш стійкі, істотні постійно повторювані об'єктивні причинно-наслідкові зв'язки і взаємозалежності в економічних явищах і процесах. Як стверджує відомий англійський економіст А.Маршал, економічні закони - це вираз суспільних тенденцій, "узагальнення, яке проголошує, що від членів будь-якої соціальної групи за визначених умов можна чекати певного способу дій" [18:т.1,89]. Слід усвідомлювати, що у суспільних науках закони мають характер тенденцій.

Між економічними законами і законами природи існують спільні риси і відмінності. Спільне між ними те, що, як і закони природи, економічні закони об'єктивні, тобто діють незалежно від волі і свідомості людей. Відмінності ж полягають в наступному: економічні закони є законами людської діяльності. Вони виникають у процесі діяльності людей і здійснюються через неї. Закони природи діють і поза людським суспільством; закони природи вічні, а економічні закони можуть виникати і зникати.

Економічні закони не створюються людьми, як закони юриспруденції. Проте виникає питання, чи можуть люди пізнати ці закони і використовувати в економічному житті? Необхідне наукове пізнання економічних законів і свідома реалізація їх вимог суспільством. Система економічних законів та закономірностей має певну ієрархію, яка вибудовується відносно часу, глибини осягнення ними економічних процесів. Як і в будь-якій іншій науці закони поділяються на всезагальні, які діють на всьому протязі існування людства (закон економії часу; зростання продуктивності праці; підвищення потреб), особливі, дія яких обмежена в часі (закони грошового обігу) та специфічні, що обмежені в часі та сфері дії (закон попиту на предмети розкоші).

Крім економічних законів, економічна теорія вивчає економічні категорії. Будь-яка наука спирається на свої специфічні категорії. Економічні категорії - це узагальнені логічні поняття, які виражають суттєві сторони економічних явищ і процесів, наприклад, товар, вартість, гроші, ціна, рівновага, пропозиція, маркетинг, менеджмент і т.д.

Отже, вивчення економічної теорії головним чином зводиться до пізнання економічних законів і категорій, які виражають глибинну суть конкретної економічної системи.

Только тот кто стремится вперед з Господом озорёт свои мечты

Питання про методи економічної теорії - це питання про те, як, яким чином вивчаються економічні явища і процеси. Необхідно розрізняти дві групи методів: загальні і локальні.
Загальні методи виражають наявність загальних підходів до наукового освоєння економічної дійсності в цілому, дають загальну філософсько-методологічну базу, світоглядний, методологічний стержень дослідження економіки. Ці методи можна визначити і як методологічні підходи, і як напрями економічної методології.
Локальні методи представляють собою конкретні інструменти, прийоми, засоби з допомогою яких досліджуються ті чи інші сторони і аспекти економічної системи. Серед них необхідно виділити як специфічні методи, які пов'язані з тою чи іншою методологією, так і універсальні методи, які можуть використовуватись при реалізації будь-якої методології. До останніх відносяться: аналіз і синтез, наукова абстракція, індукція і дедукція і т.д.

Метод наукової абстракції (від лат. "abstractio" - відволікання, відхилення) набуває великого значення саме в економічній теорії. Суспільне життя неможливо вивчати в лабораторних умовах. Наукова абстракція є уявне виділення найбільш суттєвих сторін досліджуваного явища і відхилення від несуттєвих сторін, властивостей, явищ. Абстрактне мислення породжує метод аналізу і синтезу.

Аналіз економічних явищ передбачає розчленування явища на окремі елементи і дослідження кожного елементу як необхідної складової частини цілого. Синтез передбачає, що явище в першу чергу вивчається як таке, яке складається з різних частин, а потім досліджується поєднання елементів в єдине ціле і робиться загальний висновок.

Метод індукції і дедукції. Індукція - це виведення економічних закономірностей і принципів із фактів реального життя на основі сходження від одиничного до загального. Дедукція - це шлях від загального до одиничного.

До особливих прийомів дослідження відноситься емпіричний метод (від гр. "empeiria" - досвід), який ґрунтується на фактах реальної дійсності і власному досвіді дослідника.

Сучасна економічна теорія широко використовує математичні, графічні і статистичні методи.

Такі основні методи і прийоми організації наукового аналізу і пошуку оптимальних вирішень економічних процесів і явищ.

Только тот кто стремится вперед з Господом озорёт свои мечты

Економічна думка стародавнього світу відображає риси соціально-економічного та політичного розвитку суспільства того часу. Деякі з них були суспільствами азіатського способу виробництва (стародавній Схід), а інші – античного способу виробництва (Греція, Рим). Відмінності між ними обумовили особливості їх економічної думки.
Одні з перших відомих нам пам’яток економічної думки можна віднести до літератури стародавнього Єгипту; в них знайшли своє відображення питання організації та управління державним господарством, а також уявлення стародавніх єгиптян про власність, рабство, товарно-грошові відносини.
Економічна думка стародавньої Індії була обплутана релігійною оболонкою. При цьому економічні проблеми як такі соціально не досліджувалися. Вони розглядалися в давньоіндійській літературі у зв’язку зі спробами вирішення соціальних та політичних питань. Писемними джерелами середини І тисячоліття до н.е. є переважно твори буддизму та іудаїзму (брахманізму). Вони дають уявлення про соціальну структуру суспільства і містять матеріал, що характеризує специфіку сприйняття окремих економічних категорій, зокрема власності (майна).
Економічна думка ще не відокремилася в самостійну галузь знання. Цей процес розпочався лише в період пізнього Середньовіччя (16 – 17 ст.). Для економічної думки властивий “практицизм”. Численні трактати містять конкретні господарчі поради, різноманітні практичні рекомендації, але в той же час вони містять мало теоретичних узагальнень і спроб аналізу економічних процесів та явищ. Тобто у добу раннього та класичного Середньовіччя ще не з’явилося якихось теоретичних творів з економічних питань.
Основними джерелами економічної думки є юридичні і церковні пам’ятки. Економічні уявлення народних мас знайшли відображення в різних єресях та економічних вимогах селянських повстань.
Особливість економічної думки середньовічного сходу полягала в тому, що вона продовжувала приділяти увагу тим самим проблемам, що й в давні часи:
- питання управління країною
- сільське господарство як основна галузь економіки
- торгівлі і ремесла, як допоміжних.
Великий вплив спричинив іслам.
В період розпаду феодалізму, коли в його надрах виникають передумови капіталістичного ладу, в епоху первісного нагромадження капіталу, коли провідною формою капіталу був торгівельний капітал створюється І-ша система економічних поглядів – МЕРКАНТИЛІЗМ.
Переважною сферою діяльності у той час (XV-XVIст.) була сфера обігу; (саме від італійського слова mercante – торговець, купець походить термін). під терміном М. відома економічна політика феодально-абсолютиської держави епохи первісного нагромадження капіталу, яка відображала інтереси торгової буржуазії. Меркантилізмом також називається економічне вчення, метою якого було теоретичне обґрунтування економічної політики. Меркантилізм не був ще наукою, у власному розумінні слова, тому що його основні положення – це результат не теоретичного аналізу, а простого опису спостерігаємих явищ і певною мірою їх класифікації.
Розвиток капіталізму спричинив розпад Меркантилізму.
З розвитком мануфактурного виробництва центр уваги буржуазії перемістився у сферу виробництва, виникає класична політична школа.
Представники класичної політичної школи перенесли дослідження із сфери обігу у сферу виробництва. З цього часу виникає економічна наука у власному розумінні цього слова. вони зробили спробу наукового аналізу сучасних їм виробничих відносин використовуючи метод наукової абстракції. Намагалися довести, що в економічному житті панують об’єктивні (природні) закони, порушення яких призводить до суспільного лиха. Уявлення класичної школи про суспільні відтворення базуються на принципі природної рівноваги в економічній системі. Це було пов’язано з їх впевненістю про існування об’єктивних економічних законів котрі не залежать від волі людини але можуть бути пізнані нею.

Только тот кто стремится вперед з Господом озорёт свои мечты

Економічний лад - демократичний соціалізм ринкового типу

Економіка - є капіталістичною. Понад 90 відсотків промисловості знаходиться в приватній власності. Рішення про виробництво і розподіл товарів приймає ринок. Практично всі витрати на освіту і соціальне забезпечення бере на себе держава в особі уряду. За ознакою перерозподілу ресурсів Швецію не можна однозначно зарахувати ні до соціалістичних, ні до капіталістичних держав.

Особливість - соціальна спрямованість, скорочення майнової нерівності шляхом перерозподілу національного доходу на користь менш забезпечених шарів суспільства. Характерно наявність кваліфікованої робочої сили. Конкурентна здатність шведської продукції забезпечується її високою якістю ( "Вольво" - якість ). Часто шведську модель називають другою моделлю соціалізму, бо матеріальне благополуччя громадян - головне. Важливий показник - кількість товару. Головна мета економічного ладу - всемірне поліпшення життя людей, правового і соціального захисту, стабільний соціальний розвиток, збереження основних засобів виробництва у особистому володінні.

Шведська матір починає отримувати допомогу від органів охорони здоров"я ще до народження дитини. З моменту народження і далі все життя медичне і стоматологічне обслуговування здійснюється за державний рахунок. Загальнодоступним є отримання освіти в державних навчальних закладах ( від ясел до університетів); те ж саме можна сказати про право людей похилого віку та інвалідів отримувати пенсію і жити в спеціально пристосованих для них будинках. Безробітні і робітники, які втратили працездатність, користоуються соціальними пільгами.

Суттєва різниця між Швецією і рештою промислово розвинених полягає в тому, що виплати на соціальне забезпечення становлять у Швеції 90 відсотків середньої заробітної плати робітників, зайнятих у промисловості. В інших країнах частка соціальних виплат коливається в середньому в межах 30-40 %.

Щоб користуватися встановленими пільгами, шведи платять одну з найвищих у світі ставок податку - 36,5% ВВП ( у Німеччині 22,6%, США - 20%), за рік кожен швед має віддати до державного бюджету як податок 56,7% свого доходу, англієць - 40%, канадець - 48,8%.

Только тот кто стремится вперед з Господом озорёт свои мечты

Ліберально-ринкова економіка

У основу покладена система сприяння підприємництву, досягненню особистого успіху, збагачення найбільш активної частини населення. Проблеми соціальної рівноваги не розглядаються . втручання держави уфункціонування економіки незначне.достатній рівень малозабезпечених шарів населення забезпечується за рахунок перерозподілу частини національного доходу або податкових регуляторів. В цілому національне господарство характеризується високим рівнем економічного благополуччя.

Вирішальну роль відігравають біржі (товарна, сировинна, фондова, праці), а не банки.

Роль федерального уряду менша, ніж у інших країнах, для нього дуже важлива громадська думка. Податки та державні витрати значно менші, ніж у інших країнах. Державна власність у промисловості незначна.

США формувалися як країна переселенців зі Старого Світу, тому для підприємців характерні риси мігрантів: прагматизм, авантюризм, індивідуалізм, працездатність, тому ринковий лад має відбитки свободолюбства, вільного підприємництва, мінімального втручання держави в розвиток економічних подій.

Основний тягар витрат на оплату послуг з охорони здоров"я, дитячих і шкільних установ, на отримання вищої освіти, пенсійне забезпечення лягає на плечі окремих громадян та їхні сім"ї.

Американська філософія бізнесу за мету ставить отримання максимально можливого прибутку, задовольняючи споживацькі потриби.

Только тот кто стремится вперед з Господом озорёт свои мечты

Поєднання ринкового та макроекономічного регулювань

Керівна роль держави на основні напрями розвитку господарства. Вона приймає участь у становленні окремих галузей. Вся господарська діяльність підпорядковується загальнонаціональним інтересам, де високо розвинено почуття національної гордості. У країнах сформовано найвищий рівень організованості, якості продукції, технологій, але не найвищої зарплати.

"Якщо робітник має час поправити краватку - значить він не зайнятий роботою" - девіз на "Міцубісі".

Будують з колес. Кожен знає своє місце у своєму квадраті. Вирішуються екологічні проблеми. Вирішенням соціальних завдань займаються виробничі корпорації, об'єднання. Стимулюється участь в управлінні підприємством. Характерне відставання рівня життя населення від зростання продуктивності праці, що забезпечує високу конкурентоспроможність японських товарів на світовому ринку при більш низьких затратах у порівнянні з відповідними аналогами інших розвинутих країн. Роботизація високого рівня. Намагання досягти безлюдних технологій.

На фоні яскраво вираженої регулюючої ролі держави, державне соціальне забезпечення відсутнє. Цю роль виконують фірми. Вирішальна роль в економіці належить банкам.

Японська економіка була повністю зруйнована після ІІ світової війни. Для її відновлення було встановлено демократичну політичну систему та економіку вільного ринку. Засоби виробництва було передано у приватну власність. Головна мета бізнесу Японії - контроль над частиною ринку, посилення фірми, нації. Прибуток японці розглядають як засіб досягнення мети.

Японська економіка є ІІІ в світі. Сьогодні Японія потерпає від надмірної жорстокої монетарної політики. Японська система суворо контролюється і лише іноді відкривається перед новими учасниками.

Только тот кто стремится вперед з Господом озорёт свои мечты

Монетарна теорія розрізняє поняття «гроші як економічна категорія», що уособлює функціонально визначену систему економічних відносин, і «гроші як матеріальний носій цієї системи». Ці поняття не слід змішувати, бо їхній аналіз має неоднозначне пізнавальне навантаження. Водночас бажано враховувати і те, що викликана історичним розвитком економічних, у т.ч. ринкових, зв'язків еволюція грошових відносин, їх структурне і функціональне ускладнення, зумовлює адекватну еволюцію функціональних форм і, відповідно, — матеріального носія грошей. Нижче дається загальний огляд розвитку грошей не в першому, а в другому визначенні — грошей як матеріального носія відповідних економічних відносин.

Як зазначалося вище, появі грошей передувала епоха натурального обміну. Її заступила епоха товарних грошей, еволюційний процес виникнення яких ми вже розглянули.

Не слід ототожнювати товарну форму грошей лише з використанням у цій ролі золота та срібла. Розглядаючи ці коштовні метали як носії грошових відносин, слід враховувати, що золото і срібло не відразу почали монопольне виконувати зазначену функцію завдяки своїм специфічним властивостям. Локальність ринків, їхня функціональна відокремленість на попередніх етапах розвитку дозволяли множинність товарів, що використовувались у ролі грошей. Як правило, це був товар найбільшого попиту і воднораз найцінніший для певного ринку, і його будь-коли можна було обміняти на іншу споживчу вартість. Йдеться про такі товари, як худоба, хутро, тютюн, риба, мушлі, оливкова олія, різні види металів, у т.ч. золото і срібло.

Подальшим ступенем у розвитку грошей стало карбування металевих монет. Вважається, що перші монети з'явилися в Китаї та в країнах Близького Сходу у VIII—VII ст. до н.е. Це були здебільшого мідні монети. Близько 4 тис.років тому в Ассирії почали карбувати монети із золота.

Металеві гроші були в обігу і на території Київської Русі: в IX—XI ст.—здебільшого срібні, частково— золоті монети, що витіснили хутро окремих пухнастих звірів — куниць, білок та інших тварин, використовуване до того як гроші. Вважається, що однією з перших карбованих монет Київської Русі була гривня — срібний злиток вагою в півфунта. У книзі «Історія України» М.Грушевського розповідається про те, що за Візантійською угодою 911 р. греки зобов'язалися виплачувати князеві Олегові данину по 12 гривень, тобто по 6 фунтів срібла, на кожного члена його дружини і князів, що лишалися в Києві, Чернігові, Переяславі та інших містах. Рубель з'явився в XIV ст. Це також срібна монета, частка гривні, або рублена гривня1.

За даними В.К.Ключевського, попервах новгородський та московський срібні рублі мали різну вагу. Перший був удвічі вагомішим. За Петра І почалося карбування золотої

монети.

Только тот кто стремится вперед з Господом озорёт свои мечты

Від 2-ї половини XIX ст. становище змінилося. Номінальна вартість монет почала відділятися від їхньої реальної (вагової) вартості. В обігу з'явилися розмінні монети, номінальна вартість яких значно перевищувала їхню вагову вартість. Емісія таких монет стала прибутковою справою. Прибуток, отриманий від різниці між номінальною вартістю випущених в обіг грошей та витратами на їх емісію, дістав назву сеньиорат. Сеньйорат присвоювався скарбницями або центральними банками, що здійснювали грошову емісію.

1 Рубель — половина гривні (рубалася навпіл).

Прикладів такої емісії є багато. Зокрема, в Англії срібна монета — пенні 1300 р. важила 22 грами, а 1364 — лише 12 грамів. У Франції з однакової кількості срібла 1309 р. карбувалося 2 ліври, а 1720 р.— 98 ліврів. Як наслідок— вага монети з тим же номіналом зменшилася майже в 50 разів. У Німеччині 1326 р. з 234 грамів срібла карбувалося 2 марки, 1378 р.— 4. а 1506 р.— 12 марок. Аналогічні приклади характерні і для інших країн. Ясна річ, що в кожному з таких випадків знаходимо обмеження функцій металевої грошової одиниці, її використання лише як своєрідного знаку вартості повноцінної монети. В даному разі не йдеться про факти прямих фальсифікацій, що часто траплялися в таких випадках.

Показовим у цьому відношенні є приклад Росії. Намагаючись вирішити проблеми державних фінансів за допомогою емісійного процесу, уряд царя Олексія Михайловича випустив в обіг 1656 р. срібну рублеву монету, що важила вдвічі менше попередньої. Після цього в обігу з'явився мідний рубель, який надзвичайно швидко витіснив навіть знецінену срібну монету. Відомі й наслідки цієї заміни — так званий мідний заколот, жорстоко придушений урядом. Що ж до нещасливої мідної монети, то її перегодом було повністю вилучено з обігу через викуп — копійка за рубель.

Для багатьох країн із функціонуванням товарних грошей було характерним використання системи біметалевого обігу — одноразової (паралельної) емісії золотих і срібних монет. У цьому випадку державою встановлювалися фіксовані пропорції між їх номінальними визначеннями, які відповідно до змін в емісійних витратах коли-не-коли коригувалися.

Только тот кто стремится вперед з Господом озорёт свои мечты

«Погані гроші витісняють з'обігу хороші». Йдеться про те, що при біметалевій системі гроші, вартість яких на ринку цінних металів нижча'за їхню номінальну вартість, витісняють ті грошові одиниці, що коштують дорожче своєї офіційної ціни. Ілюстрацією дії цього закону може служити приклад із випуском за царя Олексія Михайловича мідних грошей та витіснення ними срібних монет.

Розглядаючи цей економічний закон, варто враховувати і те, що ним аргументується особливість подвійного обігу металевих грошей. Його механічне перенесення на визначення закономірностей паралельного обігу паперових грошей, як це інколи трапляється в окремих наукових працях з теорії грошових відносин, є некоректним.

Епоху товарних (металевих) грошей заступила епоха грошей паперових. Як знаки вартості повноцінних товарних грошей, паперові гроші почали використовуватися у функції засобу обігу понад тисячу років тому. Вважається, що вперше паперові гроші з'явились у Китаї ще у VIII ст. н.е. У Європі це сталося значно пізніше. У Франції їх емісія розпочалася 1783 р. Наприкінці XVIII ст. банкнотний обіг мав місце в Англії. Право емісії паперових грошей було надано Віденському банкові ще 1762 р. Попервах їх випуск мав епізодичний характер, але з 1771 р. здійснювався на регулярних засадах. Емісія паперових грошей у Північній Америці розпочалася наприкінці XVII ст.

В Росії паперові асигнації з'явилися 1769 р., в період царювання Катерини II. Спочатку вони вільно розмінювались на срібні гроші, заступаючи в обігу громіздкі мідні монети. В 1774 р. було емітовано асигнацій майже на 18 млн. рублів, значна частина яких запроваджувалася в обіг замість розписок скарбничих установ. Курс асигнацій становив 99—98 коп. сріблом за рубель асигнаціями. В 1786 р. емісія вказаної грошової одиниці досягла 45,3 млн.рублів.

З'ява розмінних на золото і срібло паперових грошей, що запроваджувалися в обіг силою держави і спиралися на її авторитет, не була чимось аномальним. Йдеться про цілком природний історично-прогресивний процес розвитку грошей, пов'язаний із розширенням масштабів товарного обміну та ринкових відносин. Розмінні паперові гроші не вносили істотних змін у принципи функціонування грошових відносин. Ба більше — вони спрощували грошовий обіг, надаючи йому більшої гнучкості.

Нові якісні моменти в системі грошових відносин почали формуватися з появою в обігу не розмінюваних на золото чи срібло паперових грошей. Від початку припинення обміну знаків вартості на реальні (товарні) гроші розглядалось як аномальне явище, як виняток з дійсної практики, викликаний особливими (надзвичайними) політичними чи економічними явищами в житті певної держави. Скажімо, в Англії припинення обміну банкнот на золото з 1797 по 1821 р. було викликане наполеонівськими війнами та фінансуванням їх (значною мірою) надмірною емісією паперових грошей. Подібні факти мали місце і в інших країнах. В Росії обмін асигнацій на золото було припинено 1854 р. у зв'язку з Кримською війною. Відновити обмін вдалося лише в 1895—97рр. з проведенням грошової реформи, автором якої був царський прем'єр-міністр граф Вітте.

Только тот кто стремится вперед з Господом озорёт свои мечты

Власне, на цій базі здійснився остаточний перехід до епохи паперових грошей. Гроші втратили свою внутрішню вартість — ту, що безпосередньо втілювалась у монетарному товарі як носії грошових відносин. Суть грошей, їхню внутрішню природу почали уособлювати в собі паперові, а не товарні гроші. Паперові гроші перестали бути знаком вартості монетарного товару.

Епоха паперових грошей є епохою грошей, що розвиваються на кредитних засадах. Це водночас і епоха банківських грошей — грошей, що функціонують значною мірою на безготівкових засадах, грошей, які поступово трансформуються в електронні символи і знаки. Механізм їхньої дії ми розкриємо нижче.

Розглянуті питання характеризують еволюційний процес виникнення і розвитку грошей. Мова йтиме не лише про його пізнавальне значення задля осмислення історії грошових відносин, що, безумовно, теж важливо. Знання історії становлення та еволюційного розвитку грошей — це водночас, як відзначалося вище, і ключ до пізнання глибинних теоретичних проблем, що розкривають їхню суть і сучасне функціональне застосування.

Только тот кто стремится вперед з Господом озорёт свои мечты

Гроші виникають у ІV-ІІІ тис. до н.е., а грошові системи лише із зародженням капіталістичного способу виробництва.

Сформувалась грошова система в ХVI-XVII ст., хоч окремі її елементи (наприклад, види державних грошових знаків) існували й раніше. З виникненням капіталістичного способу виробництва (який супроводжується перетворенням натурального господарства на грошове, набуттям товарним виробництвом всезагального характеру та інше) з’являється об’єктивна необхідність в уніфікації форм грошового обігу і централізації емісії грошей тощо. Це було потрібне для подолання свавілля феодалів у визначенні цінності монет, ліквідації децентралізації у монетній справі та інше.

У розвитку грошових систем виділяють два етапи:

коли загальний еквівалент безпосередньо знаходився в обігу і виконував функції грошей;

коли роль золота як загального еквівалента падає, а згодом воно перестає виконувати цю роль, і в обігу функціонують кредитно-паперові гроші.

Гроші виступають основним інструментом функціонування ринкової економіки. Це обумовлюється тим, що вони опосередковують усі економічні відносини людей з приводу купівлі-продажу результатів їхньої діяльності. Свої функції гроші виконують у результаті безперервного руху в сфері обігу.

Рух грошей здійснюється в рамках грошової системи.

Грошова система – це встановлена державою форма організації грошового обороту в країні.

Грошова система складається історично, її зміст і структурні елементи відображають досягнутий соціально-економічний рівень розвитку країни. Вона є складовим елементом господарського механізму і регулюється законами, встановленими державою.

Только тот кто стремится вперед з Господом озорёт свои мечты